НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА
1880–1900 роки серед галицької суспільности відзначились великим здвигом вперід на всіх ділянках громадського життя. Революційно-поступові кличі й думки, які в тому часі все більше й більше промощують собі дорогу серед молодшого покоління українського населення Галичини, пливучи туди з закордону, головно з Франції й Німеччини, за посередництвом революційних елементів польської суспільности, спричинюють щораз більший зріст свідомости й політичної активности українських трудящих мас, повстання революційних партій, започаткування боротьби трудящих і визискуваних в обороні своїх прав, боротьби за визволення з економічної, національної, а там і з політичної неволі й гніту. Появляється цілий ряд визначних борців-революціонерів, що беруть провід цього руху в свої руки, як І. Франко, М. Павлик, Р. Яросевич, Терлецький і інші. Повста нова література, викликана духом часу, будиться до політичного життя упосліджене в своїх правах й галицьке жіноцтво.
Чималу ролю в тому процесі приймає і Н. Кобринська, учениця, послідовниця й близький друг І. Франка, один з перших піонерів поступового жіночого руху в Галичині, організатор поступових жіночих товариств, визначна публіцистка, що своїми творами промощувала шлях в боротьбі за визволення жінки, за піднесення її прав.
Важке становище галицької жінки вже давно звернуло на себе увагу українських письменників і громадських робітників. В українській літературі находимо чимало зразків цього становища, чимало закликів до праці над поліпшенням його. Одним
