ЯНОВА
На нашому славному Покутю є маленьке містечко Пістинь. Лежить воно на гористій рівнині так, що як перескочиш кілька потоків, то знайдешся в лісі й не потребуєш драпатися по горах. Серединою йде мурований гостинець, обсаджений деревами, а по обох боках можна видіти дерев'яні домики з квіточниками всуміш із мужицькими хатами.
Властиве місто, збита в одну масу купа єврейських хат і склепів, стоїть собі на боці від дороги й можна переїхати цілу місцевість, не бачивши правдивого міста, цебто площі торгів і єврейських хат. Гідна уваги в Пістині є стара церква над високим берегом гірського потока, про яку ходить народнє повір'я, що вона була де-інде заложена й перенеслася сама на це місце.
Друге цікаве місце, це гідропатичний заклад, що тепер майже цілком розсипався так, що страшно там іти, щоб що на голову не впало, або не заломилося під ногами. З часів, здається, процвітання того закладу ввійшло у деяких людей в звичай проживати літо в Пістині. Таким способом буває там завсіди одна або дві львівські родини, двох або трьох одиноких мужчин й кілька осіб із ближчих сторін.
Певно не один із тих пістинських гостей пригадує собі високу, бліду, удвоє зігнену бабку в полатаній, але чистенько випраній сорочці, такій самій щодо віку спідниці й колись голубій, з-заду зав'язаній
275
