Чи чижій, мій таточку, чужыни?
Сухый дубъ, мій таточку, не розивьетця,
А чужый батенько до насъ и не обизветця,
Холодна стина не гріє,
А чужа чужына не пожаліє.
Та лучше-жъ мене, мій таточку, важкий камвнь котить,
Ннжъ чужому батенькови годить.
Та я чужому батенькови зроблю дилечко, той переробитця,
А скажу словечко той переговоритця.
Та моє дилечко, мій таточку, не въ ладъ,
Та мое словечко не такъ.
Та видкиля-жъ васъ, мій таточку, виглядать,
Та видкиля васъ и визирать?
Чи васъ зъ поля.
Чи васъ зъ моря,
Чи зъ високои гори,
Чи зъ чужой чужини?
Та не идить, таточку, полями, бо нижки поколете,
Та не идить, таточку, берегами, бо потонете
А идить, таточку, тими дорожками, куди й мы йдемо,
Куди ми за вами слизоньками стежки прильемо.
Та на якихъ васъ, таточку, святкахъ дожидать,
Коли за для васъ столи застилать?
Чи на риздвяныхъ святкахъ,
Чи на велыкоднихъ святкахъ,
Чы на святу недилоньку?
На риздвянихъ святкахъ сннжки стежки, дорожечки позамитають,
А на велыкоднихъ святкахъ великими водами позаливає,
А на святу недилоньку споришами позаростають.
А мы будемъ спорыши стругать,
Та свого батенька въ гостоньки дожидать.
Тай садочки цвитуть и зузуленькы кують,
А я выйду водыци брать
Та буду соловейкивъ питать:
Ви зузуленькы сывесенькы,
Соловеєчки малесенькы Високо литаете,
Багато свита выдаете,
Чи ви не чули моего батенька ридненького,
Чи не бачили моего батенька старенького?
