Отець Лука вийшов до коней не тільки як хозяїн, але й як знавець. В гарного коня любив вдивлятися як в образ. А розумівся на конях так, що тільки оком кинув і вже знав їм вартість і ціну.
Молодий Степан знайшов Настуню в крузі подруг, котрі товпилися на другім кінці подвіря біля молодої циганки, що хотіла ворожити молодій. Якась тітка Настуні горячо противилася тому, кажучи що перед самим весіллям не годиться. А Настуня весело напиралася, кажучи разураз:
— „Тіточко! Адже Бозя могутніща від ворожки!“
— „Так, так!“ підтягали за нею її подруги, а найбільше її приятелька Ірина. „Що Бозя дадуть те й буде!“
Стефан сягнув у карман і знебачки сипнув на ворожку жменю дрібних грошей. Се рішило справу. Настуня кинулася радісно до нього і взяла його за руку. А ворожка, що зараз визбирала часть грошей, вхопила її за ліву руку й почала вдивлятися в неї. Тітка вже не противилася, в напруженню очікуючи.
Ломаною бесідою почала циганка говорити, дивлячись то в обличе, то в долоню Настуні:
— „Твоя чоловік богата, ах, яка богата Дуже богата!...“
— „Ото виворожила!“ сказала одна з подруг.
— „Та все ми всі знаємо!“ докинула друга і глянула на Степана.
Він спустив очи й увесь запаленів. А ворожка говорила дальше:
— „В перлах і фарарах ходити будеш... І адамашки під ногами будеш..,а горючий камінь у волоссю твоїм.., а біленькі шовки на ніженьках твоїх... а червона кровця на рученьках твоїх... Ладан і кубеба у кімнатах твоїх... А їсти будещ дорогий цинамон... а пити будеш солодкі сорбети... А мати будеш двох синів як Єва... і два весілля, а одного мужа!...“
— „Ха-ха-ха!“ засміялися подруги.
— „Тіточко, Тіточко! Аж два весілля і одного-мужа! Як же се“?
Тітка Катерина відповіла: „От верзе!“ підняла праву руку над молодятами й поважно перехрестила їх. Стефан весь час журився тим, відкіля він возьме аж таких богацтв.
Циганка вдивлялася досі спокійно й немов з насолодою в біленьку рученьку Настуні. Нараз немов збентежена
7
