ледви кілька одиниць, котрі відчули глибину тої праці, що виглядала дуже скромно.
Липинський — се земляк другого сучасного письменника, котрого видала наша волинська земля, а саме Йосифа Конрада, найбільшого анґлійського письменника, що описував житє на морях і морських побережах. Він таксамо як Липинський уродився на нашій Волині і таксамо в селі (Деребчинці) і в тій самій суспільній верстві, що Липинський. І таксамо як Липинський за молоденьких літ розстався з польською культурою. Тільки Йосиф Конрад пішов зі своєї Волині працювати на захід, до Анґлійців. А Липинський пішов на схід, на Уманьщину, в ґлибину України й посвятив працю свого життя Українцям, бо уважав себе як син української землі — Українцем. Йосиф Конрад почав працювати для Анґлійців уже в пізнім віці — і ще перед смертю діждався, що критика 200 міліонів говорячих по анґлійськи людей признала його найбільшим сучасним письменником Анґлії. Праця Липинського очевидно більша і тяжша від великої праці Конрада. Але між Українцями — тільки кілька світлих одиниць відозвалося досі прихильно про працю Липинського. Загал наш майже нічого не знає про Липинського і його працю. А є й такі, що крепко лають його, навіть не знаючи.
Одначе будучність, може вже й недалека оцінить діла наших обидвох працьовників Волиняків. І скаже про працю нашого пустельника з Райхенав в Альпейських Горах: „У праці Вячеслава Липинського Український Нарід знайшов себе, знайшов свій розум і знайшов свою ціль-ідею — знайшов по сімох віках своєї розтічи і блуканини свого духа.”
Таке єсть для нас значіннє Вячеслава Липинського і його праці.
