вилися отсі праці Липинського: 1. „Назви Русь і Україна та їх історичне значіннє”. — 2. „Еха минувшини (з історії хліборобської верстви 16 і 17 століть). — 3. „Ст. Мих. Кричевський” (се велика моноґрафія історії Гетьманованя Богдана Хмельницького). — ;4. „Дві хвилі з історії пореволюційної України” (то значить: України по революції за Богдана; сю працю видав Липинський також окремо в Українській мові, основно її обробивши, п.з. „Україна на переломі”; се найлучша праця про часи Хмельницького, яка єсть не тільки в науці українській, але і в російській та польській). — 5. „Документи руїни”. — 6. „Богдановим Шляхом”. — 7. „Промова Самуіла Зорки на похороні Богдана Хмельницького”.
Рівночасно працював В. Липинський також у нашій Академії Наук, в Науковім Товаристві імени Шевченка у Львові та помістив у його виданнях („Записках”) дві цінні праці, оперті на архівальних жерелах, п. з.: „Ґенерал артилєрії Великого Князівства Руського. З архіва „Немиричів” (1909) і „Аріянський соймик у Киселині на Волині в маю 1638 р. Причинок до історії аріянства на Україні” (1910 р.) — і ріжні рецензії на наукові праці в „Записках Наук. Тов. ім. Шевченка” та в „Літературно-науковім Вістнику. На основі всіх тих праць наша Академія Наук, Наукове Товариство імени Шевченка вибрало Вячеслава Липинського своїм дійсним членом ще перед великою війною.
Поруч праць наукових проявив В. Липинський також свій першорядний публіцистичний талант під псевдонімом В. Правобережець у київській „Раді” і львівськім „Літературно-Науковім Вістнику”. Всі праці Липинського, разом видані, далиб кілька великих томів, якими
