часто давала волю словам, не могла іх здержати і часом говорила дуже різким язиком, як люблять говорити сучасні розвиті панни, але вона швидко простигала і ніколи довго не сердилась, бо мала добре серце. Наглість і причепливість Фесенкова, легка неповага серіозности женщин вразила іі.
— Я встоюю за наші права, бо ви одняли у нас усяке право в життю. Ви загарбали собі все, що дає право на науку, на шматок хліба, що дає щастя і самостійність людям, а нам ви покинули голки та нитки, говорила Навроцька і в неі в очах виступили сльози. Вона підвелась, щоб встати і втікти. Мурашкова вдержала іі за руку.
— Олександро Харитоновно! дайте собі спокій! Та вони більше люблять тютюн, карти та гарних паннів, сказала Христина повернувши розмову на сьміх.
Всі засьміялись. Саня Навроцька зареготалась крізь сльози. А Комашко глянув на неі пильно і єму здавалось, що блиснули дві зорі, і проміння іх заблищало в двох краплях роси. Він знав, що Навроцькоі не можна причарувати пустими словами та одними карими очима хоч-би й такого красуня, який був Фесенко.
— Одначе ви все таки згодитесь зо мною, що й ми годимо ся для чогось: хоч для того, щоб обороняти вітчину од ворогів та працювати для наука, несьміливо сказав Фесенко до Сані.
— Війна діло нікому непотрібне, а працювати для науки і ми змоглиб, якби нас з давних давен пускали в універзітети, сказала Саня. Ми цікавійші од вас і не всі любимо тільки говорити про квітки та вишивання.
Од такого різкого слова всі замовкли, неначе води в рот набрали. Фесенко спустив очи і кокетливо схилив голову, як соромлива панна.
