ясне проміння, кругом єі сьвіжого лиця, кругом білоі шиі. Ідеальність, веселість сьвітила ся в єі лици, в єі очах, як радісно сьвітить рання зоря на майському чистому небі між рожевими, легкими хмарками. Саня була жвава, проворна, ворушлива, гостра на словах, любила говорити і вміла говорити плавко, швидко, полемізувала часом різко і гостро. Єі розумна розмова показувала, що вона богато читала, богато знала і всім інтересувалась. Чуйна, нервна з роду, Саня обзивалась на всі сучасні питання життя й науки. В єі очах, в лици сьвітилась мисль і разом з тим грация молодоі дівчини. Жіноче питання вона найбільше приймала до серця і говорила про право жіноче часто з сльозами в очах. Саня була дочка одного совітника канцеляріі в Кишиневі. По батькови й по матери — вона була кишиневська Украінка. Мурашкова була з мішаноі семіі. Єі батько був одеський Украінець, а мати Грекиня родом з Смирни. Мурашкова була красуня чистого клясичного типа. Матове біле лице було ніби виточене з слоневоі кости; пишні великі темні очи були гостроблищачі й сьвітились, неначе лили з себе сьвіт. Густі, чорні брови були ніби намальовані пензлем на чистому чолі. Червоні уста виразні, з звивками, з ямочками посередними, як у грецьких статуй, показували велику енергію. Мурашкова мала характер нерівний: то часом тиха, мовчязна, то часом нервна, говорюча. Як всі ті, що мають клясичне лице, вона була ніби спокійна з лиця, навіть холодна і байдужна, але в єі души, в єі серци затаілись і теплі іскри, готові спахнути полумям…
Саня й Надя Мурашкова були великі приятельки і, як кажуть, помазані одним миром; вони читали ті самі наукові книжки, встоювали за право женщин, мали майже однакові пересьвідченя. В принципах вони були космо-
