льонами, обплітаними диким виноградом. Перед дачами, в двориках, зеленіли просторі квітники.
На зеленому сьвіжому ґазоні[1] темніли розкидані, неначе ялинки, темно-зелені кущі туй, горіли як шар, кльомби квіток, кущі рож-центифолій. На мармурових стовпчиках стояли серед ґазона вазони з старими кучерявими столітниками. З тих ґазонів та кльомбів, з тих розкішних зелених закуточків віяло прохолодою, спокоєм, розкішшю. Далі дорога стала ще веселійша: сади стали густійші; за садами зеленіли виноградники. З'за акацій виглядали легенькі башти, сіренькі, гарненькі бані тих дач, що стояли на горах над самим морем. Скрізь мигали чисті квітники, веселі віконця, гарні портики. Три верстви веселоі дороги минули так швидко, що молода компанія й не счула ся.
Трамвай спинив ся коло самого спуска до моря. Коло моря в тому місци розступили ся гори, і між двома горами, як через ворота, несподівано засиніло широке темне море, заливаючи половину горізонта. Вкрите маленькими хвильками, як хмарками, воно ніби дріжало, ворушилось, пульсовало, як здорове живе людське тіло, налите кровю.
З моря потягло тихим, вогким, здоровим вітерцем. Пахнуло таким чистим, легким повітрям, неначе воно спало десь з високих гір, з високости чистого неба. Уся компанія втомлена духотою, неначе ожила, заворушилась, повеселійшала. І широке море, і простір без кінця і морське повітря розрушує душу, веселить серце. Поезією повіває з того широкого морського простору; серце оживає, пісьня йде на душу, мріі піднімають ся роєм, линуть далеко-далеко, в інчий ідеальний сьвіт, думи ста-
- ↑ властиво мурава, звычайно однакожь означає цвѣтный рондъ. — Ред.
