сонце осьвітила вона мою душу, звеселила серце, закрасила життя, збудила енерґію. Любов — велика психічна сила! Правду сьпівають в пісьні: „Ти в мене одна, як ясна зоря вечірня сьвітиш“. Не знаю, чи будеш ти, зоре, сьвітити для мене усей мій вік, чи швидко зайдеш для мене на віки?…
— Чого це на вас найшла така поезія? спитав Мавродін.
— Вольний час, одпочинок, море, поезія… а перше всього любов, любов — найвища поезія, сьвіт для серця, сонце в нашому хмарному буденному життю, сказав Комашко.
— Чи у вас з Навроцькою хоч трохи йде діло на лад? спитав Мавродін.
— Хто його зна, сказав Комашко. Не можу сказати, бо не можу одгадати. Я часто буваю в іі батька, цілі вечори балакаємо з нею. Часом вона буває для мене привітна, ласкава. Часом моя розмова іі зацікавить; в неі очи засьвітять ся привітом, ласкою, дають надію. Але часом ми не зійдемось мислями, поглядами, довго змагаємось. Вона стоіть уперто на своєму, а я не хочу поступитись… І я бачу в іі очах байдужність, холоднечу… Тогди я й сам збайдужнію, розсерджусь, і вертаюсь до дому з тугою на серці. Чи кохяє вона мене, чи забавляєть ся моєю розмовою, ніяк не вгадаю. Здаєть ся, я іі зацікавив більше розмовою, ніж своєю особою. Чи можна молодих дівчат приворожити розумом, сучасними питаннями?
— Трудно. Я іх багато знаю, але мало між ними розвитих розумом, зацікавлених наукою, сучасними питаннями. Іх приворожиш більш очами, ніж речами, сказав Мавродін. Але Саня не з таківських: вона серьозно інтересуєть ся наукою і усякими принципами. Вона не
