родив ся на берегах Дністрового лимана. Чесний, правдивий, непідкупний, страшно нервний, він прямо і открито виявляв своі мисли, своі гадки, не здержував ся в словах ні перед ким. Тогди, коли він говорив про яке небудь неправдиве, нечесне діло, його руки дріжали, голос тремтів, на очах виступали сльози. Перед нечесними людьми він більш всього не міг вдержати течіі красномовного слова і говорив сьміливо й прямо, він іх ненавидів… Комашко — син небагатого батька, зріс в степах, любив своі степи, любив народ, був народовцем, любив украінське слово, бажав щастя й добра своєму народови. Для його, як для демократа, були дорогі інтереси, як свого народа, так і інчих славянських і неславянських народів.
Мавродін був родом з під Маріуполя, з одного міста коло Азовського моря. Його батько був Грек, а мати Украінка. Він вмів говорити украінським язиком, виріс серед украінського народу і полюбив його. Яко народовець він посьвятив себе на службу украінському народові. „Не заводитиж міні Греціі над Азовським морем! Буду працювати серед того народа, серед котрого живу“, говорив він Комашкові. І він пристав до Украінців. Мавродін держав ся такого самого погляду та пересьвідчення, що й Комашко, але був тихий, смирний чоловік, обережний в словах, навіть трохи хитрий. З його уст не вилітало ні одного зайвого слова перед людьми чужими, небезпечними. Тихий в словах, він тільки піднімав голос тоді, коли його приймала до серця яка небудь любима ідея, а найбільше ідея про національну самостійність, про украінську літературу та добробит украінського народу…
Випивши чай, Комашко знов повернув ся до моря
