терес в сьвіті. Інтерес принципів — то найвищий інтерес мого життя. Абстракція реального життя, сьвітового так-би сказати, практичного, то найвищий потяг розвитого, вищого розуму. Абстракція живих обєктів доводить до чистоі, ідеальноі найвищоі абстракціі; і ми конфідєнціяльно складаємо собі ідеали, принципи, пересьвідчення. А ті ідеали знов повертаємо в конкретне життя, обертаємо в козмополітичні тенденціі нашого розуму, якби сказати, в найпринципіяльніші принципи.
— Розумний, мислячий чоловік! хоч я його й не зовсім розумію. Може тим, що я ще не зовсім розвита розумом… не знаю вищоі науки… подумала Надя.
Целаброс скінчив тільки шість кляс в гімназіі, але читав доволі і був чоловік талановитий. Тільки часом він любив пускатись в абстракціі і, як то кажуть, зайізджав в хмари. Перед дамами й паннами він любив підниматись в ті хмари, говорив високим тоном, щоб напустити ім туману в очи і почванитись своім розумом, і говорив таки добру абстрактну нісенітницю, хоч граматично в фразах неначе й добре складену. Перед просьвіченими людьми він не виступав з тими абстракціями.
— Я багато читав сучасних проґресивних авторів, авторів заграничних, не тільки читав, але й студіовав іх. Я сам, бачте, часами люблю пописати, а для цього діла треба научнього ґрунту і доброго ґрунту. Без фундамента ніхто не ставить дома. Я сам склав собі той твердий фундамент. Научність — то інтернаціональна субєкція вселюдських козмополітичних відносин, реалізація абстрактного… тяг далі Целаброс, і Надя примітила, що його очи гордо позирали на неі, неначе говорили: слухай і знай, що то ми таке!
— Або він дуже розумний, або я дурна, бо щось нічого не розумію. Може я ще не доросла до його ро-
