ській школі, а потім завела свою приватну ґімназію для паннів. Вона мала ціль розвити паннів, підняти іх мисль, просьвітлити темний сьвітогляд жіночий і прокласти для женщин стежку до жіночого питання і до права женщини…
Комашко, вернувшись в рідний край, мусів жити приватними лєкціями і приватною службою.
В Галичині склалось жіноче товариство. Галичанки видали в сьвіт свою першу спільну літературну працю „Перший вінок“. Здаєть ся, ні одна книжка не втішила так Сані, як „Перший вінок“, виданий жіночим товариством. Вона бачила, що жіноче питання і на Украіні і в Галичині стає ділом серьозним.
В літні, вольні від праці місяці, Комашко й Саня часто іздили на Малий та Великий Фонтан, любили оглядати ті мальовничі місця, ті скелисті береги над морем, де вони зазнали стільки стради й радощів серця. Кожне місце наводило іх на згадку. Після пережитих турбот та тревог ті недавні часи стали вже ніби такими давними.
— Люблю вас, милі, рідні береги Чорного моря! Куди гляну, скрізь неначе бачу, ніби розсипані по берегах, сьліди мого сьміху і моіх мук серця. Тут народила ся і зросла ся моя любов; тут я знайшла своє щастя. Ніколи не забуду тебе, синє море! говорила Саня, гуляючи з Комашком понад морем на Великому Фонтані.
В осени, через два місяці після Саниного весілля приіхав до Навроцьких Фесенко. Навроцька хотіла одкласти Манине весілля на мясниці, після Різдва, але Фесенко й Маня доконче хотіли вінчатись в осени. Навроцька мусіла вволити іх волю. Що до вінчання та ве-
