Увійшла горнична і сказала Зоі, що прийшов якийсь панич.
— Який-же це панич? спитала Надя в горничноі.
— Не знаю. Такий чорний, що й сказати не можна, сказала горнична.
Надя стревожилась і спустила очи. В гостинну увійшов Аристід Целаброс.
— А, не в добрий час прийшов гість! сказала Зоя Полікарповна; так міні весело з вами, я сама розсьпівалась, а тут на тобі гостя.
— Одначе треба йти до того Грека, та поговорити про кукурузу та пшеницю, сказала Надя.
— Вийдиж і ти, Надю, сказала мати.
— І з роду не вийду! Од ваших Греків тільки й чути, по чому пуд пшениці та тютюну, по чому кільо кукурузи. Неінтересна для мене розмова, сказала Надя.
— Зоя Полікарповна! Як будуть сьогодня говорити про овес та гречку, то й я вийду до гостей. Це вже буде нова интересна тема, обізвалась Саня.
— О ти вже наговориш! Побачимо, хто прийшов… Може такий Грек, що й сама вилетиш до його. Ой ти, моя ангорська козочко, моє біле ягня! ти кипрський виноград, говорила Зоя до Сані.
— А може я якийсь там мудрий трапезунтський полин? сказала Саня.
— Ой ні! ти кипрське вино, сказала Зоя і пішла в гостинну.
Панни в кімнаті трохи притихли. Надя сиділа мовчки і прислухувалась, що говорилось в гостинноі.
— Чи той прийшов, що я рано бачила в саду, чи хто інчий? думала вона. — Горнична сказала, що дуже гарний… певно він. Колиб він, майнула в неі думка, і ій
