сла 25.000 на великих бадилинах, то золоті, то брилянтові, гойдають ся від вітру і неначе дражнять єго.
Фесенко прокинув ся. В вікно лилось золоте проміння горячого літнього сонця і падало на білу стіну. Перша думка, яка майнула в єго голові, була про резеду та нарцизи.
— Тфу, на тебе, сатано! Не вилазить отой бурян з голови, аж крикнув сердито Фесенко, встаючи з постелі. А цей бурян треба дістати, хоч з каміня вилупати. Де я єго дістану? Ага! піду в француський маґазин та дістану роблених нарцизів! Це буде ще ефектнійше!
Поки в маґазині робили букет з нарцизів, Фесенко що вечора йіздив на Великий-Фонтан до Навроцьких. Він ждав — не міг діждатись, поки той букет буде готовий.
Другого дня Саня забігла раненько на чай в нумер до Мурашковоі. Вона дивувалась, що з Кишинева прибула в той час до Одесси Махновська, іі товаришка і приятелька, і зайшла до Мурашковоі.
Веселі панни сіли за столом, пили чай, говорили і не могли наговоритись. В відчинені вікна повівало ранною прохолодою. В нумері ще не було горячо. Саня поздоровшала, повеселійшала. Минула ся тревога, впав спокій ва серце: і повеселійшали ясні очи, почервонійшали уста.
Мурашкова сиділа край стола і шила сорочку.
— Надю, доки ти будеш плутати оте шиття? сказала Саня. Кинь оте діло! Не можу навіть дивитись, як хто сидить та порпляєть ся голкою в полотні.
