ся Комашко. Наші панни, як тільки виплигнуть з ґімназіі…
Старій Навроцькій здало ся, що іі вдарила куля в самісінький лоб. Вона не втерпіла.
— Який тон! Хиба панни кози чи заяці, що вони плигають? обізвалась Навроцька.
— Гм… Трохи, трохи, схожо, сказав Навроцький.
— Як вискочать з ґімназіі, то зараз тягнуть ся за аристократизмом, говорив далі Комашко. Вони мріями ганяють за богатими сальонами, за уборами. Ім треба або моднього француського язика, або панського офіціяльно велико-руського. Украінський язик вони викурюють з дому, бо ним говорить простий народ. Просьвічена Украінка первий ворог Украіни й украінського народа, бо вона відрізняє ще в колисці своіх дітей від народа.
Саня глянула просто в вічи мачусі. Навроцька почула, ніби куля вдарила іі в само серце.
— В мене так не буде. О, я не вижену народнього язика з своєі сімьі, обізвалась Саня.
— Ще й не вінчалась, а вже говорить про своіх дітей. Пропаде моя Маня! Всего отут наслухаєть ся. Навроцька почула, що вона уся ніби наскрізь простреляна. Вона схопила свою Маню за руку і встала з місця.
— Ходім, Маню, та зготуємо чай, сказала вона до своєі дочки.
Вона пішла з дочкою через вигон і швидко іі фіґура і Манина замаячила між хрестами та могилами монастирського кладовища, куди вела ся стежка. Комашко дивив ся ім у сьлід і думав: там тобі місце; сама втікла од живих людей на моральне кладовище і дочку потягла; заморозила молоду чесну, добру натуру, з живоі молодоі дівчини зробила египецьку, гарно зготовану мумію.
