— Або милуй та цілуй якусь товсту морду, що й глянути гидко, сказала Мурашкова: це теж сьвітлий рай!
— Жарти жартами, а вчора мачуха дуже мене розсердила. Вирекла таку сентенцію: Як панна йде в універзітет, то це все одно, що вона йде в салдати. Аж до сліз мене довела.
— Твоя мачуха і деякі багаті дами дивлять ся на жіночу вищу просьвіту, як на якісь нові модні дамські примхи, як на модні сукні та капелюхи незвичайного фасона, сказала Мурашкова.
— Ти, Надю, бачила, який капелюх виписала собі з Парижа мадам…
Саня оглянулась і зупинилась. В кімнату увійшла наймичка.
— Мадам Люлю… сказала Саня наздогад.
— Бачила, бачила, сказала Мурашкова. У неі грошей сила, то й дуріє.
— А мадам Сусу оце пустилась в лібералізм: попиває не винце, а таки горілочку… з молодими гузарами… Це вона так чудно розуміє лібералізм, сказала Саня.
—- А мадам Муму! сказала Мурашкова, вкорочуючи призвища і поглядаючи на двері, куди вийшла наймичка — виписала оце недавно для гостинноі ту мебель, що була в Парижи на виставці; за одну комоду втелющила тисячу карбованців! А любовників у неі! По два разом крутять ся коло неі, бо мабуть одного мало. Дуріє з нудьги та від роскоши. Ні, якби в іх було менче грошей, то і не дурілиб. Економічне, соціяльне питаннє, це для мене перше від усего. Я практична людина поперед усего.
— А оце недавно мосье Куку говорив знакомим: в мене вже заведено програти що року в карти двадь-
