Києва. Там ти будеш ходити на курси, а він собі знайде місце, сказала Мурашкова.
— Чи схочеж він так зробити? сказала Саня. Він чоловік небагатий, живе службою. Чи я маю право потрібувати од него такоі жертви?
— То покинь думку про курси, сказала Мурашкова.
— Не покину, не можу, сказала Саня. Це була моя мрія трохи не од дитячих літ.
— Алеж ти втратиш такого жениха, якого може потім не знайдеш! крикнула Мурашкова. Вас неначе Бог призначив одно для другого. Саню, ти подумай над тим, і подумай добре.
Саня задумалась.
— Жила собі спокійно, була щаслива по своєму і десь узяв ся той клопіт… Правду каже пісня: якби тебе не любила, булаб як голубка, промовила Саня; а тепер……
— Десь узяв ся сокіл, вхопив голубку і поніс в сине небо, додала Мурашкова в поетичному тоні пісни.
— І в голубки заморочилась голова од того лету. Боже мій? Який буде конець тому усему? сказала Саня.
— Але знаєш що, Саню? Рай раєм, а діло ділом. Як я йшла до свого нумера, то вгляділа вашу маленьку горничну. Вона усе вертілась по коритарях, і як угляділа, що Комашко вийшов звідсіль, зараз побігла до дому. Чи не посилала іі твоя премудра мачуха підглядати? Начувай ся Саню! Буде тобі лихо.
Саня підвела голову. Звістка була неприємна для неі. Вона тільки махнула рукою.
— Про мене! Тепер міні про усе байдуже! сказала Саня.
Вона попрощалась з Мурашковою і вже не побігла
