що не з батьком, не з приятельками вона поговорилаб тепер, а з Комашком, з одним Комашком.
— Який гарний чоловік Фесенко, сказала голосно Навроцька. От булоб добре залучити єго для моєі Мані, подумала вона, але цего при дочках не сказала.
— Еге, гарний. Плечі широкі і апетит має добрий, знехотя обізвав ся Навроцький.
Саня встала і пішла гуляти по-під акаціями; іі неприємна була сама розмова про Фесенка; ій гидко стало, що при неі хвалили Фесенка.
— А міні здаєть ся, що Комашко богато й кращий і лучший і розумнійший ніж Фесенко, сказав Навроцький.
— Я булаб рада, якби Комашко зовсім не ходив до нас, сказала Раіса Михайлівна з сердитою міною; все говорить мужицьким язиком, неначе найняв ся так говорити. Тай мисли єго……
Другого дня вранці Навроцькі встали пізненько і пили чай в нумері з дочками. З почти принесли два листи: один був адресований до Навроцького, другий до Навроцькоі.
Навроцька роздерла коверту. В коротенькому листі було написано: „Глядіть добре свою старшу дочку; вона блукає по Одесі з недобрими людьми, водить ся з поганою компанією. До біди недалеко з іі модними ідейками та утопійками. Час небезпечний, стережіться!!“
Тимчасом Навроцький читав голосно свій лист. В листі було написано: „Перечули ми через людей, що в вашому домі буває Комашко і присватуєть ся до вашоі старшоі дочки. Стережіть ся єго. Ставимо собі за
