проміж себе. Обід одначе був веселий. Розмова була така голосна, що через неі не було чуть, як шуміло море під мостом і мабуть через те Бородавкина перестала сьпівати.
— А щож паничі! Ви обіцяли дамам вина, а я єго щось не примічаю на столі, сказала Бородавкина.
Один жвавий урядник покликав слугу.
— Є в вас токайське? спитав він.
— Нема, сказав слуга.
— Шкода, обізвалась Бородавкина. То давайте, яке маєте, та швидче, бо я пити хочу.
Принесли фляшки вина. Бородавкина і Христина поналивали собі повні стакани і пили трохи не нахильці. Од вина всі повеселійшали. На помості підняв ся ґвалт.
Бородавкина затягла пісні.
— Єй Богу, неначе циганка! шептала Саня до Мурашковоі. Тільки датиб ій в руку арфу, то малиб обід з циганками.
— Мосє Целаброс! Я хочу мороженого! сказала кокетливо Бородавкина.
— Зараз буде! промовив Целаброс і казав слузі принести мороженого.
Бородавкина набрала мороженого трохи не повну тарілку і напхала ним обидві щоки, запиваючи вином.
— А що, пане Аристіде, ваше серце спокійне? Правда, неспокійне! теревинила Бородавкина, чепляючись до Целаброса. Он гляньте, які красуні сидять проте нас на тому кінці стола.
— Бачу, бачу: знаю, що і коло мене сидять красуні, сказав Аристід комплємент Бородавкині.
— Ви знаєте, що дами люблять горячійше і щирійше од молоденьких паннів, сказала Бородавкина, ди-
