Сторінка:М. Савур-Ципріянович. Останні дні Вячеслава Липинського (1932).djvu/1

Михайло Савур-Ципріянович

 

ОСТАННІ ДНІ ВЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО

Наслідком грипи, на яку захорів В. Липинський в березні 1931 р., і яка ослабила серце, мав він 26. квітня сильний серцевий припадок. Хоч цей припадок і минув, всежтаки ніякими ліками не вдавалося відновити нормальну діяльність серця — щодня під вечір живчик був прискорений. Це дуже непокоїло В. Липинського, бо він побоювався повторення припадку. Приймаючи на увагу, що в Бадегу немає лікаря і що в разі потреби не можна сподіватися скорої лікарської помочі, залишатися далі там було неможливо. Отже повстало питання: куди переїхати? Переїзд до Ґрацу був небажаний з тієї причини, що Ґрац положений нижче від Бадегу і повітря там не таке чисте, а така зміна мусіла погано вплинути на легені. Дихаючи ж лише частинкою правої половини легенів (ціла ліва половина і верхня частина правої були знищені туберкульозою), треба було вибирати більш догідну місцевість. Неподалеку від Ґрацу, в Афлєнцу є санаторія для хорих на легені. По переїзді з Берліну був там В. Липинський, але там йому не тільки не покращало, а навпаки — погіршало. Тому і сюди переїздити В. Липинський не хотів. Залишалося тільки одне — переїхати до санаторії «Вінервальд». Там перебував В. Липинський ще в 1925 р. і, не дивлячись на короткий час перебування, йому там покращало. До того ж і лікарі ставилися там до нього прихильно й уважно. В. Липинський вірив в те, що тільки перебування в цій санаторії може його врятувати. Але брак матеріальних засобів не дозволив відразу переїхати туди. Звертатися о поміч до братів В. Липинський не хотів, бо ще так недавно вони допомогли йому купити дім в Бадегу, а тепер, коли почалася