Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/9

ротьбою. Спочатку боролися феодальні землевласники з міським купецтвом, потім торговельна й промислова аристократія з масою дрібних ремесників та робітників. Так він малює справу в своїй „Історії Флоренції“. Флоренція дуже рано (XIV–XV ст.) стала промисловою демократією, яка нагадує сучасну Англію, або Сполучені Штати. Флорентійські фабриканти постачали крам (головним чином, сукно) всій тодішній Європі. Флорентійські банки постачали гроші всім європейським королям. Велику силу річей, дуже звичайних тепер для нас, коли ми живемо в капіталістичному суспільстві, але цілком незнайомих тодішній феодальній Європі, знаходимо ми вперше у Флоренції: біржеву гру, страхування, державну ренту, статистику. Де-чим перша ця промислова демократія попередила навіть сучасні нам капіталістичні країни: у Флоренції існував поступовий прибутковий податок, в якому нижча ставка складала 5%, а вища 33% прибутку; прогресія, як бачимо, була дуже високою. У Флоренції існувало правило, що людина, яка не бере жадної участи в продукції, ні як господар, ні як робітник, не має жадних політичних прав: і вельможне дворянство, щоб не бути безправними людьми, мусило записуватися