матеріялістом. Але Маркс і Енгельс зовсім не були мирними еволюціоністами. Вони не вірили в спасительну силу дрібних поліпшень і закликали до соціяльної революції, до величезного насильницького перевороту, який тільки бачило людство. Вони уявляли собі історію не як мирний розвиток, а як боротьбу — жорстоку, невпинну боротьбу між суспільними классами. Марксизм, таким чином, складніший за „економичний матеріялізм“: марксизм не тільки пояснює історію економичними причинами, але й уявляє собі ці економічні причини в певній формі класової боротьби. Це — революційний історичний матеріялізм, в супереч мировому еволюційному економізмові багатьох буржуазних письменників (напр., англійського історика Роджерса, який написав цілу книжку „про економичне пояснення історії).
Обидві ці ознаки марксизму: економичне поясненя історії й теорія класової боротьби, як динамичний чинник історії, бувають й окремо одна від одної і навіть разом далеко ще перед „Комуністичним Маніфестом“. Уже більш як триста років тому, італійський письменник Маккіавеллі (1469–1527) пояснював зміни в політичнім устрію свого рідного міста, Флоренції, економичними причинами і як раз класовою бо-
