Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/52

дійсності війна ця мала таку виразну класову окрасу, якої тільки бажати можна. Зерном гугенотів завжди було провінціяльне дворянство, католицька партія завжди спіралася на паризьку буржуазію. Дворянство намагалося повернути Францію назад, до часів феодолізму, прямувало до краєвої самостійности та до зменшення королівської влади. Буржуазія мріяла про сильний центральний уряд — підпору „ладу“, порядку, потрібного для вільного визискування мас. Королівська влада вже з XV віку була головним підсобником цього визискування. Страшний феодальним вельможам Людовік XI для паризьких буржуа був добрим кумом, що хрестив у них дітей та часто обідав у буржуа, мов їхній родич. Підмайстрів та учнів було за нього віддано до безконтрольного розпорядження майстрів, а страйк оголошено за державний злочин, який карається смертю. Спроби дворян знесилити таку благодійну установу, як монархія, страшенно обурювали буржуазію. Бартоломіївська ніч на завжди зосталася класичним зразком чорносотенної її старанности. А коли сам представник королівської влади, в особі Генриха Бурбона, став на боці гугенотів, Париж зачинив перед ним ворота. Але буржуазія XVI віку була ще занадто слабка, щоб розчавити дворянство. Про-