Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/48

„революцією“, — не відступаючи навіть перед численними карами на горло, але вже на першу чверть XII століття демократія настільки зміцнилася, що літописець цієї доби не може собі уявити правління країною без віча. „Купець“, „городянин“ цієї доби оцінюється як раз удвоє менш, ніж боярин і увосьмеро дорожче за „смерда“-селянина: в 40 гривень. Але зріст питомої ваги буржуазії визначав зріст примитивного капиталізму й рівночасно зріст визиску капіталом тих верств суспільства, які стояли ще нижче від купецтва. „Смерди  з свого боку розколюються на дві класи; одна з них починає гнітити і висисати другу. „Руська Правда“ переповнюється розділами, які дуже докладно визначають розміри процентів в тому чи иншому випадкові позички. Проценти такі величезні, що на силу віриш їхній можливості — і скоро ввесь дрібний люд опиняється в хитро сплетеній сітці. Наприкінці XI століття сам князь стоїть на чолі лихвярів, за ним ідуть бояре й манастирі (!), за ними дрібніші капіталісти. В першій чверті наступного століття терпець у „смердів“ увірвався: після смерти князя-глитая в Київі вибух своєрідний „бунт обірванців“. Як завжди буває з малосвідомим рухом, народня лютість упала зразу на чужоземних лихвярів — на євреїв;