Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/46

зацію суспільства, спочатку зорганізованого дуже аристократично, разом з чим, звичайно, і після демократизації устрій все-таки залишався класовим. Найстаріші частини „Руської Правди“ мають дуже цікаві вказівки на порівнюючу питому вагу ріжних суспільних класів — в розмірах штрафу за вбивства: вбивство найвизначнішого коштувало 80 гривень, а найменш визначного „смерда“ тільки 5 гривень, стільки-ж коштувало вбити раба („а в смерді й холопі 5 гривень“). Цілком відповідно до цього тільки вельможні мали голос в громадських справах. За перших князів ми бачимо раду „старців градских“ — щось подібне до римського „сенату“, або до спартанської „герусії“ (значіння слова в усіх трьох випадках одне й те саме). Ці вельможні люде відзначалися, по-перше, своїм походженням: вони були справжні нормани і, як нащадки завойовників, з погордою дивились на „смердів слав'янської крови , яких їхні батьки поневолили. Але це було тільки зовнішньою ознакою — по суті староруська шляхта спіралася на багатство: „огнищанин“ чи „боярин“ „Руської Правди“ завжди малюється як великий земле- й рабовласник; „Правда“ говорить про його землю, яку обробляють його холопи, про його управителя, про його спадщину; разом з цим, ми