Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/43

валося-б, тут не могло бути політичного утиску класи над класою, не могло бути і соціяльної революції. На превелике диво, проте, ми бачимо там наприкінці XIV століття робітниче повстання, цілком сучасного, знайомого нам типу; воно моє надзвичайно характерну, виразну назву „бунта обірванців“ (Tumulto dei Ciompi). Той розумний флорентійський історик, який, перебуваючи в „вільному місті-республіці вічового устрію“, перший помітив класову боротьбу, як головний двигун історії, і цілком виразно й наочно малює причини цього чудного явища. Справа в тім, що флорентійська буржуазія, цехові майстрі, не пускали до цеху несамостійних робітників, які не мали власних майстерень. Політичні права давала належність до цеху, тому сила простих робітників, що все збільшувалась разом з економичним зростом Флоренції, була позбавлена будь якого впливу на політичне життя міста. „Демократія“ прикривала собою класову державу найбрутальнішого типу. „Обірванці“ домагалися, щоб або записали їх до цехів, або дали їм можливість утворити свої особливі цехи, цеб-то так чи инше дали їм політичні права. Грізний їхній натиск налякав буржуазію, — в першу хвилину вона ладна була погодитися; але робітники були дуже погано зорганізовані,