Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/42

яку він наводить, бо решта („родовий побут у дикунів, сільська громада (община) й сільський сход, ловецькі й, потім, промислові артілі“) своїм первісним станом лежить за порогом цівілізації. Це й не дивно, бо вже з кінця XVI століття, на його думку, державна влада так міцно „насіла“ на суспільство, що народній творчості прийшов кінець. З другого боку, в очах буржуазних письмеників, тих, яких не втримує поліцейська держава, демократична республіка так само найчистіший тип політичного устрію, що „погоджує“ класові суперечности; з'окрема, безпосередня, вічова демократія серед цих письменників дуже популярна (див., наприкл., Фрімана „Лекції з історії англійської конституції“). Подивимось, як же стояла справа в „вільних містах-республіках вічового устрію“. Візьмемо перше для прикладу ту саму Флоренцію, про яку нам довелось говорити напочатку книги. Здавалося-б, там панувала ідеальна рівноправність, не було жадного працьовника, трудящого чоловіка без політичних прав; а верховна влада належала зібранню всього трудящого люду, вічу, куди всі політично-повнопрані з'являлися самі, не було ніяких посередників, на зразок народніх представників, які-б могли переинакшити народню волю. Зда-