анархісти — „науковий світогляд“, в особі французьких енціклопедистів, Дарвіна та Спенсера; таке „ставлення на очі“ ні до чого-б не привело. Воно тільки ілюструвало-б ріжний метафізичний смак тих, що сперечаються, бо й енціклопедисти з Спенсером укупі та навіть Дарвін, оскільки він є не тільки дослідувач, основоположник „дарвінізму“, як світогляду, — всі вони такі самі метафізики, як Гегель та Кант, як Гоббз або Спіноза. Суперечки крутяться в межах фактів, головним чином навколо держави; буржуазні письменники вважають її за вищий синтез, що погоджує класові антагонізми, а анархісти за чужоїдну силу, яка „насіла“ на суспільство й гальмує вільний розвиток суспільної солідарности. Подивимося, на декількох конкретних прикладах, що-ж таке уявляє собою державна влада в історії, і ми матимем можливість, без зайвих метафізичних передумов, судити, чи має рацію марксизм, кажучи, що держава це не що инше, як тільки знаряддя класової боротьби.
Перелічуючи установи, які виробили не законодавці, а сама народня творчість, провідник сучасного наукового анархізму, Кропоткин, вказує, між иншим: „вільні міста-республіки вічового устрію“. Власне кажучи, це єдина установа цівілізованої, чи напів-цівілізованої доби,
