Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/39

няв у ідеалізм незмінний зміст матеріялізму. Ця залежність авторів „Комуністичного Маніфесту“ від „метафізики“ є одним з найтяжчих їхніх злочинів в очах буржуазних критиків. Проте, жаден історик не підходить до фактів голіруч: кожен дослідувач, який хоч трохи стоїть по-надрівнем звичайного збірача сировини, неодмінно принесе з собою певну точку погляду, — в історії, як і в кожній науці. Вимагати, щоб основоположники марксизму були винятком з цього загального правила, так саме смішно, як і вимагати, щоб вони пояснили з своєї точки погляду всі можливі історичні факти, сучасні, минулі й майбутні. Навпаки, коли Маркс, перевіривши на зібранному величезному матеріялі діялектичний метод Гегеля, упевнився в його правильності, — принаймні, оскільки річ іде про історію, — то це повинно служити на користь гегелевському методові, але ніяк не проти Маркса. Буржуазні критики мали-б рацію, коли-б Маркс і Енгельс, замісць фактичних доказів, просто посилалися на авторитет Гегеля, як, наприклад, це завжди роблять буржуазні ідеалісти, посилаючись на Канта: але основоположники марксизму найменше грішні в цьому. Вже в „Маніфесті“ виправданням класової точки погляду є огляд усієї європейської історії, починаючи з середніх віків: огляд дуже