тарні вимоги кожної науки — поясняти явища певної категорії иншими явищами тієї самої категорії, притягаючи до справи явища инших суміжних категорій тільки в останній інстанції. Цим раз назавжди відкидається, напр., ті, що заспокоюють, спроби буржуазних економістів звести ввесь господарський розвиток до впливів фізіологичних чинників і пояснити всі великі економичні перевороти зростом населення. Суть такого пояснення, звичайно, в тому, що історія господарства робиться сама собою, автоматично: революційна філософія історії не може погодитися з, історичним автоматизмом. Але це тільки одна з частин, які звязують діялектичний матеріялізм з революцією. Не менш має ваги друга частина, зазначена вгорі: „теза“ й „антитеза“ перетворюють всю історію на процес безупинної боротьби. — В історії ніщо не стоїть на місті, все йде; але йде не тихо та мирно, „тишком, нишком“, а йде бурхливо, на кожному кроці ламаючи традиційні суспільні форми.
Засвоївши метод Гегеля, — останнє слово германскої ідеалістичної філософії свого часу, — Маркс, як каже історик германської соціял-демократії, прийняв у матеріялізм незмінний зміст ідеалізму, подібно до того, як Кант колись прий-
