Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/37

Енгельс цілком засвоїли собі діялектичний метод Гегеля. Останній уявляв увесь процес світового розвитку на зразок розвитку людської думки (звідси й термін „діялектичний). Кожна думка, кожне твердження має в собі і можливість свого заперечування: і через розвиток цього заперечування думка посувається вперед. Твердження („теза“) перетворюється шляхом внутрішнього розвитку в протиставлення („антитеза“). Але й протиставлення в самому собі так само має своє заперечення, заперечення заперечування дає „синтезу“, що має в собі, з свого боку, зерно нової суперечности. Так, — візьмемо приклад з історії господарства, — первісний комунізм розвиває з себе приватню власність (заперчення комунізму), але стосунки, засновані на приватній власності, мають в собі зарідок майбутнього комунізму, який і є „запереченням заперечування“. В діялектичному розумінні історії, таким чином, дві частини. По-перше: кожен дальший стан суспільства „діялектика“ виводить з попереднього стану того самого суспільства, відсосовуючи на другий план, коли не усовуючи зовсім, ріжні „зовнішні“ впливи — клімату, грунту та ин., що відогравали таку видатну ролю в ранньому, до-марксиському історичному матеріялізмові. Цим марксизм задовольняє елемен-