Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/32

„злочинства“ морального, „гріха“, складається так само під впливом економичних стосунків. Найкраще це можна бачити на прикладі одного гріха, що стоїть на самій межі моралі та права й досі, — на історії лихвярства. Старий Рим, як і старий Ізраїль однаково суворо ставилися де лихвярства. „Лихвяр гірш од убивця“, казали римляне; Мойсей суворо заборонив давати гроші на проценти. Середні віки в цьому випадкові неухильно стояли на грунті біблії: папи не раз ганьбили лихвярство, ставили його навіть поруч з єресями — чи-ж може бути тяжчий гріх, ніж вірувати не так, як наказує духовенство! — і доручали найсвятішій інквізиції переслідувати лихвярів нарівні з єретиками. Як далеко ми од буржуазної утопії Конта, де банкіри це найпочесніша класа суспільства, найздатніша керувати матеріяльними справами цього світу! Далеко, між иншим, більш в теорії, ніж в дійсності, ті самі папи, які пригноблювали та переслідували банкірів, як єретиків, при допомозі інквізиції, не гидували позичати в них гроші, повертаючи потім довги за допомогою здобичі, награбованої під час хрестових походів проти єреси. Середньовічні манастирі були найгіршими лихвярами, яких тільки можна побачити: “Серебролюбці — ненажерливі“, „жидовини-лих-