Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/17

стосовно до доведення цієї думки — непорушности всього, що існує. Ця „наука“ все знала і нічого нового для неї бути не могло. Аж ось знайшлися зухвалі люде й почали казати, що „наука“ середньовічного духовенства бреше: що все на світі, навпаки, йде страшенно швидко, починаючи з самої землі, яка крутиться навколо своєї вісі, наче дзига, і несеться в просторінь, як гарматна куля. Це було справжнє „захитання підвалин“. Вже коли земля не стоїть твердо на місці, хто-ж запевнить, що не порушаться людські установи? Коли церковна „наука“ бреше, то де-ж запоруку, що церква взагалі каже правду? Ввесь лад століттями вкорінених поняттів попав під сумнів; і от старий лад кіхтям й зубами став одбиватися від „шкідливих“, наук — астрономії та фізики. Щоб поміщик міг з чистою совістю дерти чинш зі своїх кріпаків, або гнати їх на панщину, потрібно було, щоб земля не крутилася, щоб увесь середньовічний „світ“ стояв непорушно, як йому від бога вказано стояти. Бо один і той самий бог створив сонце, щоб воно освітлювало землю, і звелів рабам безперечно служити своїм панам. І коли астрономична теорія церкви не правдива, то як врятувати її суспільну теорію? Класовий інтерес середньовічного поміщика, хазяїна кріпацької праці,