Сторінка:М. Покровський. Економичний матеріялізм. 1923.pdf/13

Але ввесь хід наукового й філософського розвитку так неминуче вів до цього висновку, що не тільки матеріялісти, але найбільший філософ ідеаліст тієї доби, Кант (1724–1804), дивився на історію так само. За часів Канта уже в багатьох європейських державах існували регулярні статистичні спостереження зросту населення, злочинности, смерти та т. и. Ці спостереження надзвичайно виразно свідчили про те, що найвипадковіші та „найсвавільніші“ вчинки людей повторюються що-дня з регулярністю заведеної машини. Ми можемо наперед сказати, наприклад, в якому місяці буде більше самогубств, в якому менше. Кажучи, що існує закон історії, Кант виходив як раз з таких звичайних статистичних спостережень. І він так само думав, — хоча й не був матеріялістом, — що головна пружина, яка підштовхує вперед історичний розвиток, це боротьба за існування, цеб-то й він так сам був дуже близьким до „економичного пояснення історії…“ Таким чином, ідеї „Комуністичного Маніфесту“ глибоко лежать в самих підвалину того нового світогляду, який став на місце середньовічного католицізму в XVII–XVIII ст. ст. Те, що в загальніших та найвиразніших рисах стояло ще перед великими мислителями до-революційної доби, після французької революції