не було місця, бо взагалі наука тоді стояла дуже низько, — ще не виробилося наукового світогляду.
Він почав складатися тільки — в XVII столітті. Ідея механичної правильности всіх явищ природи, між иншим і людських вчинків, все дужче пробива собі шлях. Що основою всіх явищ є рух і що все можливо підвести під закони руху, цеб-то під механичні закони, на це вказав ще Декарт (1596–1650). Гоббз (1588–1679) та Спіноза (1632–1677) зробили звідци єдино-правильний висновок, що й людські вчинки уявляють собою таку-ж механичну низку причин і наслідків, що середнєвічна теорія про „свободу волі“ простісінька дурниця. „Коли-б камінь, що падає, міг думати, то й він, певно, був-би переконаний, що падає через те, що сам хоче“, казав Спіноза. Звідци був тільки один крок до закономірного з'ясування людських вчинків, нарівні з ріжними иншими явищами, — цеб-то до наукової історичної теорії. Якою-б мала бути ця теорія, показує те, що Гоббз, наприкл., боротьбу за існування та за добробут вважав за основну. пружину всієї людської діяльносте. Політичну діяльність, цеб-то боротьбу за владу, він вважав за похідну, а не самостійну: люде боряться за владу тому, що влада дає всі життєві блага
