до цехів, які оброблювали вовну, або до ткачів і вішати на своїх дверях жменьки вовни, або клаптики сукна, на знак свого „ремества“. Так далеко не йде сучасна буржуазія: люде, яких навіть буржуазія вважає за дармоїдів, в сучасній Англії або Америці мають усі права, а иноді й повагу.
Ранній економичний розвиток Флоренції з'ясовує нам і ранній розвиток думки флорентійського письменника.
Але незабаром, коли знайдено було Америку й шлях морем до Індії, коли світова торгівля перейшла на Атлантичний океан, Італія втрачує всі свої економичні переваги й сходить з історичної сцени. Занепала й Флоренція. Маккіавеллі як раз був свідком цього вже занепаду. А новим країнам, що зробилися вогнищем капіталізму, було задалеко ще до флорентійських порядків та до поняттів флорентійського мислителя. „Флорентійська історія“ зосталася цілком самітним твором, мало відомим кому-небудь, окрім цехових вчених. Треба додати, що й сам автор її, правильно помітивши факт, не зумів узагальнити його й надати йому наукового значіння. Думка про закономірність суспільних явищ, про те, що вони повторюються з певною послідовністю й правильністю, була ще чужою XVI століттю. Науці про суспільство тоді ще
