— Все од бога… Не судіть, то й вас не осудять, — строго сказала Устина.
Всі розуміли, на що Варвара натякає.
— Та годі вам! — гукнула весела Секлета. — Лови, Варваро! — і пожбурнула в неї стиглою ягодою.
Варвара розтулила рота, та ягода не попала.
— Ну, тепер ти! — і полетіла малина у рот Секлеті.
— Добра малинка? — обізвався з боку знайомий голос.
Як з землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками.
Ніхто не обізвавсь до неї.
— А я ще й не кушала… Дух чревоугодія побіждається… — і бачучи, що її не слухають, сестра Аркадія криво всміхнулась і нишком подалася далі.
— Христа продала б, — сказала Секлета.
Вони вже кінчали роботу, коли прибігла келейниця.
— Несіть швидче малину… та йдіть всі до матушки-ігуменні… Кличуть…
— Ну, щось уже буде!.. — подумали сестрички.
Кривульками в'ється біла дорога з манастиря святого у грішний світ. Пнуться над нею гори, шумлять старі буки, клекоче в долині Алма…
Сонце було вже низько. Зеленим вогнем горіло на ньому верхів'я буків, блищали, як срібні кольони, пні й блукали під ними їх легкі тіні. А там, де сонця нема вже, лізли у небо темнії стіни, а з них, глибокі й чорні, дивились холодки.
