Цю сторінку схвалено
його глушить бур'ян. Та що тобі з того: ти ж однаково їдеш…
Бекір підвів на Рустема здивовані очі.
Тоді Рустем вхопив Бекіра за плечі і, показуючи на Джіафера, скрикнув:
— А ти йому не вір… чуєш, не вір йому… Я нікуди не їду…
І коли так стояли всі троє, схвильовані і радісні, у вікна знадвору прилинув спів.
Жалібний, дикий, розпучливий спів мінаретів.
Він линув під небо, падав на землю, бився між горами і плакав, і кликав усіх правовірних прийти до Аллаха благати рятунку…
|
Чернигів. 1904 р.
|
