Ця сторінка вичитана
ПАМ'ЯТІ С. ЄСЕНІНА.
Над ним лиш чорний прапор має,
і десь на стінах крови слід, —
а в серці він ще й досі сяє,
мов золотий метеорит.
Я пам'ятаю вечір тмяний
над Петербургом голубим:
морозний блиск, і вітер п'яний,
і над Ісаком — сизий дим.
Огнями розцвіла естрада,
і вийшов він, як ясний день.
Душа була бентежно-рада
і слухала дзвінких пісень.
Блакитноокий, кучерявий,
стрункий, як ясень молодий,
він ще не знав гіркої слави:
уперше він прийшов сюди.
