бою управлялася, сусідів не зачіпала, будувала й зміцнювала свою культуру. Рідна мова (ґельська) була в пошані, бо чужої ніхто не знав. Та вже наприкінці 8 століття на «Зелений Острів» напали войовничі скандинавські розбійники (Нормани), які досить довго панували там. Ірландські королі ввесь час з ними воювали, кілька разів їх проганяли, аж поки р. 1014 ірландський король Бріян остаточно їх не розбив під Клонтарфом.
Півтора століття Ірландія знов мала спокій, але вже з середини 12 століття в ірландські справи почала вмішуватися сусідня Англія. «Зелений Острів» був дуже ласим і принадним шматком для виростаючої Великобританії, й король Генри II., скориставшись внутрішніми непорядками в Ірландії, висадився р. 1171 на острові й дня 11 листопаду оголосив себе паном Ірландії (Лорд оф Айрленд).
Фактично то було кінцем ірландської самостійности, бо хоч боротьба проти Англії ввесь час протягом дальших 750 років не вгасала, але вибитися з-під англійської кермиги Ірландцям не вдавалося.
Український народ добре здає, що то значить підпасти під чуже ярмо. Східна Україна зазнала цеї біди після її прилучення до Москви, а Галичина тепер її зазнає під окупацією польською. Та природа й вдача окупантів усюди однакова. Що діяли й діють Мо-
