Невідомо, ідо дальше вийшло би з цеї пригоди, коли тут спалахнула світова війна.
Англія була змушена занятися пильнішими зовнішніми справами й на якийсь час удати, ніби вона забула про Ірландію. Постановою з дня 18 вересня 1914 р. заведення гомрулю в Ірландії було відрочене на 12 місяців, і цим ірландську справу на-разі наче відставлено було з порядку денного. Та сама Ірландія була иншої думки.
Рівночасно з відроченням гомруля Кесмент перевів реформу ірландських добровольців, зробивши з них правдиве національне військо. На чолі війська стояла генеральна рада з 62 членів. Усі зміни в організації війська могла переводити лише начальна рада, яка мала збіратися щороку й складалася з членів генеральної ради та делегатів од кожної військової сотні. Величезні маніфестації ірландських горожан у самій Ірландії та в Америці проти Англії також добре показували, яким духом дише ірландський народ. Гаслом цих всіх виступів всюди було давне ірландське прислівя: «Englands difficulty is Irelands opportunity» — «труднощі Англії — це щастя Ірландії». Легко собі уявити, яка то приємність для держави під час війни на життя й на смерть чути від власних підданих такі милі слова…
На фронті також не все йшло гаразд. Як відомо, перед цею війною в Англії не було обовязкової військової служби, а військо складалося з найманих добровольців. Серед них здавна було й багато Ірландців, бо ірландські
