виросли в дуже поважну силу й виступили тепер запеклими ворогами Ірландії. Власне, вони заявили, що Ірландії дається політичне самоврядування, то хай Улстер буде відокремлено від Ірландії, бо инакше католики-Ірландці задушать улстерців-протестантів. Так Англійці-зайди відплатили Ірландії за її хліб-сіль і за ту кров, яку вони з неї смоктали цілими століттями. Забравшись до Ірландії давніше, тільки як гості, вони тепер заговорили, як господарі!
У самій Англії реформи Гладстона також, розуміється, не стрінули загального співчуття. Навіть власна партія Гладстона не схотіла піти за ним, коли в парламенті 7 червня 1886 р. дійшло до першого голосовання законопроєкту про гомруль. Тільки частина ліберальної партії й ціла ірландська партія голосували за той законопроект, але друга частина ліберальної партії разом з консерватистами голосували проти. Законопроєкт «провалився».
На це Гладстон розвязав парламент і призначив нові вибори. Та перемогу на виборах дістали політичні противники Гладстона, й він мусів уступити місце міністра-президента провідникові консерватистів Сольсбері.
В Ірландії знов почались розрухи. Провідники «Національної Ліги» виступили з новим гаслом: «не платити аренди!» Хто не слухався цього приказу, а платив хоч сотик дідичеві, на того накладався бойкот, себ-то з ним ніхто не хотів мати діла й він жив як
