бив те, що роблять усі уряди, коли не можуть дати собі ради: запровадив виїмковий стан і дав адміністрації право вішати й розстрілювати.
Тимчасом старий О'Конель помер (1847). Вже за кілька років до своєї смерти він стратив велику частину свого впливу, бо виступив з проєктом федерації між Ірландією та Англією. Але ціла попередня історія й сама попередня діяльність О'Конеля так виховали ірландські народні маси в дусі самостійности, що нове гасло старого й заслуженого провідника тільки відштовхнуло маси від нього. Час був не такий, щоб говорити про федерацію, про угоду. По Європі тоді котилася бурхлива хвиля революції 1848 року. Захопила вона й Ірландію.
На сцену виступив «Союз Молодої Ірландії», який ставив собі завданням силою відірвати Ірландію від англійської держави. Союз здобув численних прихильників, і в цілім краю почалися озброєння й військові вправи. Часопись молодого ірландського патріота Джона Мічеля «United Irishman» одверто кликала до повстання проти Англії, а другий ірландський патріот О'Брієн скликав до Дубліну національний конвент.
Та англійський уряд був ще годі сильний і негайно вжив своїх заходів. Парламент ухвалив закон про виїмковий стан в Ірландії, й на підставі цього закону скликання національного конвенту було заборонено, Мічеля вислано, а мало не в цілій Ірландії заведено військовий стан.
Революційні ірландські організації не дали
