острів» покрився філіями цього союзу, й дякуючи цьому вплив О'Конеля на народні маси ще більше зміцнився.
Хоч О'Конель, як правник і ворог усякого насильства, провадив свій союз дорогою строгої законности, проте уряд причепився до якоїсь дрібниці й розвязав його. На це О'Конель відновив союз під иншою назвою й добився того, що на виборах 1828 р. зістав обраний до парламенту.
Як свого часу було сказано, Ірландці після унії 1801 р. мали тільки право вибірати, але не бути вибраними до англійського парламенту. Тому О'Конель, хоч зістав обраний, не міг проте бути послом. Ціла Ірландія тоді заворушилася, й кожної хвилини могла спалахнути горожанська війна. Місцями розрухи вже були й почалися. Англійський уряд мусів уступити. Закон про виборче право католиків було змінено, й О'Конель заняв належне йому місце в англійськім парламенті.
Це була перша велика перемога над Англією. Незабаром число ірландських послів у парламенті почало зростати, й скоро половина ірландських послів (усіх їх було 100) слухняно йшла за вказівками О'Конеля, так що їх називали його «хвостом» (the O'Connell-tail).
В історії ірландського визвольного руху почалась нова доба — доба парламентарної боротьби. О'Конель і його товариші по парламенту почали з того, що добилися законодавчого скасування «десятин», себ-то обовязку католицької людности Ірландії платити десяту частину своїх прибутків проте-
