Сторінка:М. Григорович. Як Ірландія здобула собі волю (1924).djvu/15

Ця сторінка вичитана

ла Ірландія, до истаинього куточка, знов опинилась під англійською владою, й, натуральна річ, першим ділом Англійців було знов конфіскувати 1 міл. моргів ірландсько землі й поділити їх між протестантами. Проти Ірландців вжито ще й инших карних заходів: католицьких єпископів вислано з краю, низчому католицькому духовенству заборонено було навчати католицької релігії, на католицьких церквах не мало бути хрестів і дзвонів, католиків обеззброєно й виключено з публичних урядів, мішані шлюби між католиками й протестантами також було заборонено. Нарешті, католиків було позбавлено й виборчого права до парламенту, неначе вони були не люде й не громадяне.

Вже після жорстокого приборкання повстання 1641 р. Кромвелем закордон виселилося багато Ірландців. Події кінця 17 століття так саме примусили опустити рідний край 18 000 Ірландців. Так почалася та ірландська еміграція, яка відограла таку величезну ролю в дальшій боротьбі ірландського народу за своє визволення. Переселенці не переставали на чужині бути Ірландцями й не забували свого рідного краю. Навпаки, розлука з рідним краєм ще загострювала їх ненависть до гнобителів-Англійців, ще зміцнювала їх завзяття в боротьбі за визволення Ірландії.