ще більшого лиха, бо погоничі, побачивши його, кинулися з палицями й вибили його так, що звалили ледве живого на землю. Дон-Кіхот із Санчом, побачивши, як б'ють Росінанта, підбігли, засапавшись, і Дон-Кіхот звернувся до Санча з такими словами:
— Скільки я бачу, друже Санчо, це не рицарі, а прості й мізерні люди. А це значить, ти можеш допомогти мені помститися над ними за те, що вони так скривдили Росінанта, ще й перед нашими очима.
— Де в чорта можемо ми помститися, — відповів Санчо, — коли їх більше, як двадцятеро, а нас хібащо двоє, а то тільки півтора.
— Я один стану за сотню, — сказав Дон-Кіхот і без дальших балачок поклав руку на меч і кинувся на янгуесців. Так зробив і Санчо, зрушений прикладом свого пана. Дон-Кіхот ударив мечем першого, що нагодився під руку, розрубав йому шкуратяний одяг і добру частину плеча.
Янгуесці, бачивши, що тих тільки двоє, а їх багато, побрали свої палиці, оточили Дон-Кіхота й Санча і заходилися гамселити їх так ревно й ловко, що Санчо впав на землю після другого удару. Те саме сталось і з Дон-Кіхотом, не зважаючи на його спритність та запал; і доля захотіла, щоб він упав якраз коло ніг Росінанта, який усе ще не міг підвестися. Янгуесці, зрозумівши, що наробили лиха, дуже хапливо навантажили своїх коней і рушили далі, залишивши обох шукачів пригод у поганому становищі та ще в гіршому настрої.
Перший очуняв Санчо Панса і, побачивши, що лежить поруч свого пана, промовив стиха і з сльозами в голосі:
— Сеньйоре Дон-Кіхот, гей, сеньйоре Дон-Кіхот!
— Чого тобі, брате Санчо? — сказав Дон-Кіхот таксамо кволо й жалісно.
— Я хотів би, коли це можна, — сказав Санчо, — щоб ваша милость дали мені два ковтки бальзаму Фео Бласа[1], якщо він у вас напохваті. Мабуть, він так само придасться на перелім кістки, як і на рани.
——————
- ↑ Гра слів: Фео Бласо іспанською мовою значить: огидний Улас. Санчо згадує про той чудодійний бальзам (ф'єрабраса), що його обіцяв вигогувати Дон-Кіхот.
45
