— Рецепт цього бальзаму я знаю напам'ять, — відповів Дон-Кіхот, — і з ним нічого боятись ні смерті, ні ран. Коли я його виготую і дам тобі, а ти десь у бійці побачиш, що мене розрубано пополам, як то часто трапляється, то тобі доведеться тільки підняти половину мого тіла, що впаде на землю, і прикласти до тієї, що лишається на сідлі. Треба тільки робити це якнайшвидше, щоб не застигла кров, і прикладати половину до половини так, щоб вони якраз припадали одна до однієї, а потім мерщій дати мені проковтнути дві краплі цього бальзаму, і ти побачиш, що я стану здоровіший за яблуко.
— Якщо це так, — сказав Санчо, — я зразу зрікаюсь губернаторства на острові, що ви мені обіцяли, і хочу тільки, щоб ваша милость у нагороду за мої численні й великі послуги дали мені рецепт цієї незвичайної рідини. На мою думку, перший-ліпший дасть за неї не менш як два реали за унцію, а мені цього й досить, щоб чесно та спокійно дожити свій вік. Слід тільки знати, чи дорого коштуватиме готувати її.
— Менш як за три реали можна зробити три асумбри[1], — відповів Дон-Кіхот.
— Лишенько моє! — сказав Санчо, — Так чого ж ваша милость не робить цього бальзаму й мене не навчить?
— Пожди, друже, — відповів Дон-Кіхот, — я маю викрити тобі ще важливіші секрети та вчинити ще більшу ласку, а тимчасом лікуймося, бо вухо болить мені дужче, ніж я хотів би.
Санчо витяг із торбинок корпію та мазь, а Дон-Кіхот, знявши з голови й побачивши свій розбитий шолом, мало не втратив розуму, і, поклавши руку на меч, підвів очі до неба й сказав:
— Присягаюся жити за прикладом великого маркіза Мантуанського, що заприсягся помститись за смерть свого небожа Балдуіна, відмовився їсти на скатерці, поцілувати свою дружину й дечого іншого. Я хоч і не пригадую цього всього, але додержуватиму, аж поки цілком помщуся за вчинену мені образу.
——————
- ↑ Асумбра — приблизно два літри.
42
