бернатори всіх інших островів. Я, сеньйоре, лікар і служу на цьому острові при особі губернаторів, щоб дати про їхнє здоров'я більше, ніж про своє власне, щоб вивчати вночі й удень властивості їхнього організму, а вивчивши, мати змогу лікувати їх як слід, коли він заслабне. Головна моя робота в тому, щоб бути підчас їхнього обіду, сніданку та вечері, дозволяти їсти те, що я вважаю за корисне, і забороняти подавати їм страви, які, на мою думку, можуть заподіяти шкоду їхньому шлункові. Отже, я звелів прибрати блюдо з фруктами, бо в них занадто багато вологи, другої страви не можна було їсти через те, що вона була занадто гаряча й гостра. Гострота збільшує спрагу, а той, хто багато п'є, витрачає й нищить вологу свого тіла, що становить основу життя.
— В такому разі, — сказав Санчо, — он ті смажені і, здається, дуже смачні куріпки не пошкодять мені аж ніяк.
— Цього сеньйор губернатор не їстиме, поки я живий, — відповів лікар.
— Чому ж так? — спитав Санчо,
— А тому, — відповів лікар, — що наш учитель Гіппократ[1], провідна зірка й світило медицини, каже, що „ненажерливість шкідлива завжди, а надто як об'їдатися куріпками“.
— Якщо це так, — відповів Санчо, — то нехай сеньйор подивиться, які з тих страв, що стоять на столі, будуть мені корисніші, а які — шкідливіші, і дасть мені поїсти, не торкаючись блюда своєю паличкою. Клянуся життям губернатора, я помираю з голоду, і забороняти мені їсти — значить вкорочувати мені життя, а не продовжувати його, наперекір тому, що каже і казатиме лікар.
— Ваша милость, сеньйор губернатор, має рацію, сказав лікар. — От мені здається, що вашій милості не слід було б їсти тих кроликів з начинкою, бо шлунок погано перетравлює їх. Ви могли б іще покуштувати оцієї телятини, якби вона не була смажена, але тепер і цього не можна.
— Я гадаю, — сказав Санчо, — отам у великому блюді, що парує, повинна бути „олья подрида“. А тому, що в цих
——————
- ↑ Гіппократ — вчений стародавньої Греції. Відомий у ті часи лікар.
275
