в очеретині заховано десять ескудо, Санчо відповів, що коли він побачив, як винуватець перед присягою передав свого ціпка позивачеві, а заприсягнувшись, зараз же взяв його, то йому спало на думку, що гроші були в ціпку.
Нарешті, обидва діди — і хитрий, і той, кому сплатили — пішли геть; присутні ж дивувалися, а той, хто записував слова, вчинки й найменші рухи Санча, не міг вирішити — вважати та розцінювати його як дурня чи як розумного.
Із суду Санча повели до розкішного палацу, де в одній із зал був улаштований королівський стіл. Коли Санчо увіходив до їдальні, заграли кларнети, і чотири пажі піднесли воду, щоб помити руки, і він їх помив, дуже поважно.
Після цього музика втихла, і Санчо сів до столу, де був тільки один прибор. Поруч Санча став якийсь чоловік, як потім виявилося — лікар, з маленьким жезлом з китового вуса в руці. Зняли розкішний білий рушник, яким було накрито на столі фрукти й велику силу різних страв; хтось, ніби студент, проказав молитву, один паж зав'язав Санчові мережаний нагрудник, а другий, що виконував обов'язки дворецького, поставив перед ним блюдо з фруктами.
Але не встиг Санчо проковтнути перший шматок, як той чоловік, що стояв при ньому, торкнувся своїм жезлом блюда, і його зараз же забрали. Дворецький подав нову страву; Санчо зібрався покуштувати її, та перше ніж він дотягнувся до неї, жезл знову торкнувся блюда, і паж прибрав його так само швидко, як і те, що було з фруктами. Здивований Санчо, роздивляючись навкруги, спитав, чи не вважають вони його за якогось штукаря, що вміє наїстися таким способом.
— Вам, сеньйоре губернаторе, — відповів той, що з жезлом, належить їсти тільки так, як звичайно їдять гу-
274
